До 395 річчя до Дня нородження французького казкаря Шарля Перро
віртуальна книжкова виставка
Шарль Перро́ - фр. Charles Perrault (12 січня 1628, Париж, Королівство Франція — 16 травня 1703, Париж, Королівство Франція) Перро - поет і критик, основоположник жанру літературної казки. Є автором дуже популярних і всесвітньо відомих казок — «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Спляча красуня», «Червона шапочка», «Синя Борода», «Осляча Шкура», які увійшли до збірки «Казки матінки моєї Гуски, або ж історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками» (1697). |
Письменник народився 12 січня 1628 року в Парижі в багатій аристократичній сім'ї. Сьома дитина відомого юриста П'єра Перро та багатої дворянки Пакетт Ле Клерк. Шарль навчався в найліпших школах Парижа, вивчав право, а пізніше пішов на державну службу.
Перро взяв участь у створенні Академії наук, а також відновленні Академії живопису. 1653 року світ побачила його дебютна пародійна поема «Стіни Трої, або Походження бурлеску», так званий пастиш на шосту книгу «Енеїди» Вергілія. Людовик XIVпризначив Перро на посаду одного з чотирьох секретарів новоствореної Академії надписів та красного письменства.
Перро взяв участь у створенні Академії наук, а також відновленні Академії живопису. 1653 року світ побачила його дебютна пародійна поема «Стіни Трої, або Походження бурлеску», так званий пастиш на шосту книгу «Енеїди» Вергілія. Людовик XIVпризначив Перро на посаду одного з чотирьох секретарів новоствореної Академії надписів та красного письменства.
Шарль Перро (фронтиспіс XIX століття)
Казки Перро хоч і зберігають фольклорну основу, є творами самостійної творчості, тобто літературними казками. Отже, автор хотів «узаконити» казку у системі визнаних літературних жанрів.
«Попелюшка, або Соболиний черевичок» та «Красуня з чарівного лісу» майже не змінилися з часів Перро, але з роками зазнали певної трансформації. Наприклад, деякі версії казки «Красуня з чарівного лісу», що публікуються сьогодні, частково беруть за основу казку братів Грімм «Маленька Бріар Роуз», один з видозмінених варіантів оповідки Перро, хоча діснеївська екранізація 1959 року мало чим відрізняється від першоджерела.
Перро написав казку «Червона шапочка» як засторогу для жінок та дівчат перед чоловіками, які намагаються їх спокусити. Казка закінчується мораллю:
Діти, особливо привабливі, добре виховані панночки, ніколи не повинні розмовляти з незнайомими людьми, бо, якщо їм це потрібно, вони цілком можуть забезпечити вовка вечерею.
Я кажу „вовк“, але є різні види вовків. Є також чарівні, тихі, ввічливі, невибагливі, поступливі та милі, які переслідують молодих жінок вдома та на вулиці. І на жаль, саме ці ніжні вовки найнебезпечніші з усіх…»
Я кажу „вовк“, але є різні види вовків. Є також чарівні, тихі, ввічливі, невибагливі, поступливі та милі, які переслідують молодих жінок вдома та на вулиці. І на жаль, саме ці ніжні вовки найнебезпечніші з усіх…»
Оповідка не закінчується щасливо, як більшість сучасних версій казки.
В основі казок Перро – відомі фольклорні сюжети, які він виклав із властивим йому талантом та гумором, опустивши деякі деталі та додавши нові, «облагородивши» мову. Найбільше ці казки підходили дітям. І саме Перро можна вважати родоначальником дитячої світової літератури та літературної педагогіки.
У своїх казках Перро використовував місця й образи, які його оточували, наприклад у «Красуні з чарівного лісу» описано замок Юссе, а у казці «Кіт у чоботях» прототипом маркіза з Шато Ойрон став маркіз де Карабас.
У своїх казках Перро використовував місця й образи, які його оточували, наприклад у «Красуні з чарівного лісу» описано замок Юссе, а у казці «Кіт у чоботях» прототипом маркіза з Шато Ойрон став маркіз де Карабас.
Шарль Перро був першим письменником у Європі, який зробив народну казку надбанням дитячої літератури. Незвичайний для французького письменника "століття класицизму" інтерес до усної народної творчості пов'язаний з прогресивною позицією, яку зайняв Перро в літературній полеміці свого часу.
Перро закликав письменників звернутися до зображення сучасного життя та сучасних вдач, радив черпати сюжети та образи не з давніх авторів, а з навколишньої дійсності. Щоб довести свою правоту, Перро вирішив зайнятися опрацюванням народних казок, бачачи в них джерело цікавих, живих сюжетів, «хорошу мораль» та «характерні риси народного побуту». Тим самим письменник виявив велику сміливість і новаторство, оскільки казки взагалі фігурували у системі літературних жанрів, визнаних поетикою класицизму.
У 1697 році Шарль Перро під ім'ям свого сина П'єра Перро д'Арманкура випустив невелику збірку, під назвою «Казки моєї матінки Гуски, або Історії та казки минулих часів з повчаннями». Збірка складалася з восьми казок: "Спляча красуня", "Червона Шапочка", "Синя Борода", "Кіт у чоботях", "Феї", "Попелюшка", "Ріке з чубчиком" і "Хлопчик з пальчик".
Перро доводить, що казки – «не зовсім дрібнички». Головне в них – мораль. «Всі вони мають на меті показати, які переваги чесності, терпіння, передбачливості, старанності та послуху і які біди осягають тих, хто ухиляється від цих чеснот». Кожна казка Перро закінчується мораллю у віршах, штучно зближує казку з байкою.
Тонка іронія, витончений стиль, весела мораль Перро допомогли його казкам зайняти місце у «високій» літературі. Запозичені зі скарбниці французького фольклору, «Казки моєї матінки Гуски» повернулися до народу, відшліфовані та ограновані.
 |  |  |
Запрошуємо відвідати Сумську обласну універсальну наукову бібліотеку та отримати насолоду від читання казок Шарля Перро.
